1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Іронія долі: Руді-Дучке-штрассе біля редакції «Більд»

1 травня 2008 р.

Для одних він був голосом студентського руху 60-х. Для інших – «ворогом держави». У Берліні з’явилася вулиця Руді Дучке. Вона проходить там, де працюють його колишні противники – газета «Більд».

https://p.dw.com/p/Drxe
Руді Дучке.Фото: picture-alliance / dpa

Кількасот людей зібралися в середу цього тижня перед видавництвом «Шпрінгер» у районі Берліна Кройцберг, щоб відсвяткувати, здавалося б, дрібницю: перейменування вулиці. Тепер у столиці ФРН є Руді-Дучке-штрассе. Щоб зрозуміти символічне значення цієї події треба знати, хто такий Дучке і що це за вулиця, яку назвали його ім’ям.

Альфред Віллі Руді Дучке, або просто Руді Дучке – найвідоміший ватажок студентського руху 60-х років у Західній Німеччині. 40 років тому міста ФРН лихоманило від протестів лівої студентської молоді, що виступала проти війни у В’єтнамі і за вільне кохання, проти консервативного буржуазного суспільства і за ідеї Карла Маркса і Мао Цзедуна.

Голосом і обличчям покоління «шістдесятників» у ФРН був Руді Дучке.

Одним із центральних моментів у його біографії було протистояння з німецьким видавництвом «Шпрінгер», що видає найтиражнішу німецьку газету «Більд» і представляє інтереси консервативної частини суспільства.

Дучке та його прихильники проводили багатотисячні демонстрації з вимогою націоналізувати концерн «Шпрінгер», в якому вони бачили противника лівих ідей та захисника інтересів капіталу. Газети концерну, передусім, жовта «Більд» вели кампанію проти Дучке, якого вона проголосила «ворогом держави номер один».

У квітні 1968 на Дучке було скоєно замах. В нього стріляли. Дучке був поранений, вижив, але через 10 років помер від отриманих травм. Тепер, через 40 років після замаху, іменем Дучке назвали вулицю в Берліні. Й не просто вулицю, а ту, на якій сьогодні розташовано редакцію газети «Більд»

«Мені приємно, що вулицю Коха тепер перейменували у вулицю Руді Дучке. Мені приємно, що видавництво «Шпрінгер» дістало на горіхи».

«Муне особливо тішить, що вулиця веде повз будинок видавництва «Шпрінгер. Це бажання мав син Дучке і мені приємно, що це сталося».

Насолити концерну «Шпрінгер» - давня мрія лівих і неформалів. Кілька років тривала війна з чиновниками, щоб перейменувати сама цю вулицю.

Свого часу в газети німецьких лівих «Тац» виникла ідея назвати іменем студентського ватажка вулицю, де розташовано її редакцію. Пізніше помітили, що на тій же вулиці знаходиться і редакція газети «Більд».

Крістіан Штребеле, ветеран студентського руху в Західній Німеччині й депутат бундестагу від партії «зелених», виступаючи на імпровізованій сцені перед видавництвом «Шпрінгер», був дуже емоційним:

«Руді Дучке завжди був борцем з монополією концерну «Шпрінгер», борцем за свободу преси й борцем з цькуванням меншин. 40 років токів ми вимагали позбавити концерн власності. Сьогодні я бачу, що наш успіх був скромними – будинок концерну став ще більшим. Але ми не відступаємо».

Жовта газета «Більд», яку видає «Шпрінгер», - найтиражніша у Німеччині. Її наклад перевищує три мільйони примірників. І все ж таки концерну не вдалося запобігти перейменуванню вулиці. Програли сучасні противники Дучке і в суді. На церемонію перейменування вулиці прийшли всі члени родини колишнього ватажка студентів, у тому числі молодший син Марек:

«Наша родина дуже рада, що рішення про перейменування також було підтримано на місцевому референдумі, тобто це цілком демократичне рішення».

«Вітаємо на вулиці Руді Дучке», - глузувала недавно газета лівих «Тац», коли редакція «Більд» переїхала з Гамбурга до Берліна. «Тац», цей Давид німецької преси з накладом лише в 60 тисяч, має не так уже й багато приводів святкувати перемогу над Голіафом, яким вважається «Більд».

Руді-Дучке-штрассе тепер пересікається з вулицею його головного класового ворога – Акселя Шпрінгера, засновника видавництва. Тим, хто працює у видавництві, довелося змиритися з кількома сотнями демонстрантів, що прийшли на вулицю Дучке вшанувати пам'ять колишнього студентського ватажка. 40 років тому перед будником видавництва стояло 10 тисяч демонстрантів, які погрожували штурмом.

За матеріалами кореспондентів