1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Визнання геноциду РФ щодо українців потребує більше доказів

17 березня 2023 р.

Міжнародна комісія ООН поки не зробила висновків щодо визнання геноцидом дій Росії у війні проти України. Правозахисник Володимир Яворський розповів DW, які докази ще потрібні.

https://p.dw.com/p/4OqEg
Зруйнований внаслідок авіаудару РФ драмтеатр у Маріуполі
Цілеспрямовані атаки Росії на населення Маріуполя багато хто вважає прямими ознаками геноциду щодо жителів містаФото: Peter Kovalev/TASS/dpa/picture alliance

Міжнародна комісія ООН із розслідування порушень в Україні оприлюднила звіт щодо ймовірних злочинів, вчинених Росією. До зафіксованих воєнних злочинів належать напади на цивільних осіб та на об'єкти енергетичної інфраструктури, навмисні вбивства, незаконне позбавлення волі, катування, зґвалтування та інші види сексуального насильства, а також незаконне переміщення і депортація дітей. Під час пресконференції у Києві в четвер, 16 березня, голова комісії Ерік Мьосе зазначив, що наразі в розслідуванні порушень прав людини в Україні не знайдено доказів скоєння Росією геноциду. Однак, за його словами, комісія надалі вивчає це питання і жодного висновку з цього приводу поки не зробила. DW запитала в правозахисника з Центру громадянських свобод Володимира Яворського, що саме називають геноцидом і яких доказів не вистачає міжнародній комісії ООН.

DW: Пане Яворський, як саме в міжнародному праві розуміють поняття "геноцид"?

Володимир Яворський: Базове визначення геноциду прописане в Римському статуті Міжнародного кримінального суду від 1998 року. У статті 6 статуту визначено чотири форми, які має геноцид. Ці форми включають великі піделементи, які стосуються наміру і умислу людини, яка вчиняє геноцид. Головні стандарти в цьому такі: геноцид вчиняється щодо певної захищеної групи за ознаками, наприклад, національної, релігійної, етнічної чи расової. Ці критерії Римського статуту дуже складні в плані пошуку доказів, тому що потрібні не теоретичні припущення, а прямий доказ, що людина, яка стріляє в українця, сама визначала, що вона знищує інших, виходячи з цих чотирьох ознак.

Володимир Яворський, Центр громадянських свобод
Володимир Яворський, Центр громадянських свободФото: Docudays UA

У війни Росії проти України може йтися про геноцид за національною ознакою. Але навіть за цією ознакою визначити захищену групу в форматі цієї війни в деяких випадках не так просто. Бо росіяни не знищують масово українське населення без розбору. Цей критерій можна застосовувати лише до певних територій.

Чому, на вашу думку, незалежна міжнародна комісія ООН із розслідування порушень в Україні не знайшла на даний момент ознак геноциду?

Комісія ООН констатує лише те, що вона знайшла на даний момент. Це не означає, що геноцид Росії в Україні не можна буде довести через пів року чи рік. Наприклад, є окремий набір доказів геноциду в Офісі генерального прокурора України, де ціла справа розслідується щодо геноциду. Але треба більше систематизувати ці дані про злочини, які вчиняються. Треба дивитися кожен випадок вбивства, чи є там геноцидний умисел. Дуже яскраво це видно зі справ насильницького переміщення дітей, яких депортують з України чи яким змінюють освіту, чи у справі з примусової депортації українців, наприклад з Маріуполя. Є дуже багато цих елементів, але є і елементи, які потребують пошуку доказів.

А хіба не є ознаками геноциду висловлювання російських політиків та пропагандистів про те, що України, мовляв, не існує, що це штучне утворення, що не існує такої мови, ідентичності, культури? Адже в деяких випадках ідеться і про прямий заклик знищувати українців, згадаймо лише Антона Красовського, який закликав "топити" українських дітей.

Це важливий елемент, це загальний умисел, і тут простежуються ще й історичні елементи, зокрема Голодомор. Але цього недостатньо. Аби геноцид був підтверджений, потрібно докази щодо тих, хто вчиняє конкретні дії на території України, тобто що ці заклики втілені в конкретні команди, рішення знищити українське населення. Є окремі докази, які про це говорять, але це все ще потребує систематизації і доведення. В Україні є розслідування цих злочинів, і є певні випадки, які підходять під визначення геноциду, але цілісної картини поки немає.

Масові вбивства цивільних українців у Маріуполі, Бучі, Ірпені, Бородянці, Краматорську…  Це може бути це доказом умислу росіян у геноциді українців?

Кладовище у Бучі
Жертви російських масових вбивств у БучіФото: Felipe Dana/AP/picture alliance

Вбивства цивільних - це окремий доказ, але і тут треба довести, що це здійснювалося за національною ознакою. Багато хто вказує на приклад М'янми, це, як вважається, був геноцид (мусульман-рохінджа з боку влади. - Ред.). Там усіх без розбору вбивали лише тому, що ця людина належала до цієї національності. У нас на окупованих територіях залишалася частина людей, яких не вбивали. Чому геноцид і вважають важким злочином, тому що мова йде про викорінення національних груп з певної території. А в Україні зараз таких прямих доказів немає, щоб стверджувати у суді, що це був геноцид.

Читайте також: Офіс генпрокурора про тонкощі розслідування воєнних злочинів РФ в Україні

Для суду було б доказом свідчення свідків, наприклад, що з групи людей, які затримали росіяни, розстріляли всіх, хто назвав себе українцем, і відпустили всіх, хто ідентифікував себе росіянином. В реальності ж росіяни з групи одних українців вбивають, а інших українців відпускають. Наприклад, в суді буде складно пояснити, як багато українців змогли виїхати в Європу через Крим, який контролює Росія. Адже виходить, що росіяни вбивають все ж не всіх українців без розбору. Тобто тут є багато таких питань, а для визначення геноциду не може бути нечіткості, невизначеності. Треба мати докази, які підтверджують прямий умисел росіян вбити всіх українців. Геноцид - це серйозне звинувачення. Його практично у світі на сьогоднішній день дуже рідко застосовують. Доведених випадків геноциду практично немає. Мета росіян в Україні - захопити території і підкорити українців, а не повністю вбити. Тих, хто не підкорюється, вони вбивають. Це політичний чи культурний геноцид, але, на жаль, він не підпадає під юридичне визначення геноциду. Тому потрібно багато попрацювати з доказами.

Чи є реальний шанс, дії росіян в Україні буде визнано геноцидом світовою спільнотою?

Шанси є. Ключову роль тут грає Офіс генпрокурора України, який має подібну справу. Питання в тому, як ця справа розслідується, як ці докази збираються. Справа щодо Маріуполя має перспективу, бо там є дуже багато доказів саме стосовно знищення населення Маріуполя як частини українського населення. Але там треба вивчати перехоплення розмов, супутникові знімки, допити українських військових, які повернулися з полону.

Читайте також: Експерт: Дії армії РФ у Маріуполі підпадають під визначення геноциду

Дуже багато інформації зараз засекречено, і правозахисники не мають до неї доступу. Тому більшою мірою покладаємось на Офіс генпрокурора. Вони мають надати беззаперечні докази геноциду, аби у будь-якої країни світу не виникало сумнівів, що росіяни вчиняли саме геноцид щодо українців.

Як ви оцінюєте важливість звіту незалежної міжнародної комісії ООН із розслідування порушень в Україні. Яку роль він зіграє в притягненні Росії до відповідальності за свої дії?

Це вперше на такому високому рівні документально підтверджені факти дуже багатьох злочинів Росії, вчинених в Україні. У звіті ООН немає загальних фраз, а лише дуже конкретні обвинувачення Росії. РФ стає все складніше на світовому рівні стверджувати, що вони нічого такого не вчиняли. Цей звіт - це дуже суттєвий аргумент на користь створення спецтрибуналу щодо Росії. І я думаю, що це вплине на міжнародну політику і більше країн приєднається до такого трибуналу.